Порода кроликів
Українська порода-гігант, виведена в Полтавській області у 1952 році.
М'ясо-шкуркового напряму з масою тіла до 7,5 кг.
Сірий Велетень — висококпродуктивна порода великих кроликів сіро-заячого (агуті) забарвлення, виведена в Україні шляхом тривалої селекційної роботи. Порода офіційно зареєстрована у 1952 році в розпліднику «Петрівське» Полтавської області селекціонером А.І. Каплевським.
Робота розпочалась у 1927 році, коли до України завезли великих фламандських кроликів породи Фландр (Бельгійський велетень). Їх схрещували з місцевими безпородними кроликами, які відзначались витривалістю, стійкістю до холоду та невибагливістю до кормів. Протягом 25 років добору і закріплення ознак отримали нову породу, що поєднала велику масу тіла фландра зі стійкістю місцевого поголів'я.
Сьогодні Сірий Велетень є найпоширенішою великою породою в південних і центральних областях України. Поширений також у Молдові та країнах Балтії.
Напівдугоподібний (полуарочний). При правильній поставці тіло описує мандоліноподібну форму. Кістяк важкий, масивний.
Велика, широка. У самок дещо подовжена. Вуха щільні, середньої довжини, V-подібні, вертикально поставлені, рухливі.
Довгий, широкий, глибокий. Спина широка. Крупна частина та грудні м'язи щільні, добре розвинені. У самок може бути великий підгрудок.
Сильні, добре розвинені, поставлені прямо. Лапки опушені. Круп широкий, округлий.
Густе, щільне, рівномірне. Підшерсток світлий — білий або сіро-блакитний. За щільністю дещо поступається спеціалізованим шкурковим породам.
Спокійний, добродушний, поступливий. Підходить для початківців. Самки можуть бути збудливими в полювання.
Порода представлена чотирма офіційно визнаними варіантами забарвлення.
Найпоширеніший варіант. Загальний тон волосяного покриву рудувато-сірий. Черево та внутрішня сторона кінцівок — білі. Кожна волосина має зонарне забарвлення: корінь синювато-сланцевий, далі чергуються смуги світло-жовтого та темно-палевого кольорів, кінчик темно-бурий.
Рівномірний темно-сірий тон по всьому тілу. Підшерсток сіро-блакитний. Відрізняється більшою насиченістю кольору порівняно з агуті. Зустрічається рідше, але цінується за рівномірність хутра.
Холодний сірий відтінок з металевим блиском. Підшерсток блакитно-сірий. Кінчики волосся темні. Зовні нагадує забарвлення шиншили, але без характерного світлого клина на потилиці.
Рівномірний чорний колір волосяного покриву. Підшерсток темно-сірий або чорнувато-сланцевий. Найрідкісніший варіант у породі. Шкурка такого кролика має підвищений попит на ринку хутра.
У особин агуті-забарвлення волосина розподіляється так: блакитно-сіра зона біля кореня → буро-жовта смуга → світло-жовта смуга → чорно-бурий кінчик. Саме це зонарне розподілення кольору і дає характерний «дикий» вигляд.
Через велику масу тіла потрібні просторі клітки. Мінімальний розмір для дорослої особини — 100×60×55 см. Для самки з приплодом — не менше 120×80 см. Матеріал — дерево та сітка. Підлога сітчаста або дерев'яна з підстилкою. Дах з кришкою для огляду.
Порода добре переносить холод завдяки генам безпородних предків. Клітки не потребують утеплення на зиму, але мають бути дерев'яними. Важливо уникати протягів та підвищеної вологості (понад 75%). Оптимальна температура +12…+18°C, влітку — захист від прямого сонця.
Прибирання клітки — щоденне видалення гною та залишків їжі. Повне прибирання з миттям — раз на тиждень. Дезінфекція — раз на 5–6 місяців, а також перед підселенням нових тварин, перед окролом та при інфекційних захворюваннях. Годівниці та поїлки миють щодня.
Оптимальна тривалість світлового дня — 16 годин для кролематок, 8–10 годин для відгодівельного молодняку. Вигул у захищеному вольєрі або ділянці саду позитивно впливає на здоров'я і поведінку тварин. Для декоративного утримання вдома готують просторий вольєр.
Сірий Велетень — велика тварина з активним обміном речовин. Потрібен збалансований раціон і безперебійний доступ до води.
Сіно — основа раціону, доступне цілодобово. Добова норма для дорослого — 150–200 г. Сіно забезпечує клітковину, необхідну для нормальної перистальтики. Трава, гілки листяних порід (яблуня, верба, береза).
Морква, буряк кормовий, кабачки, гарбуз. Взимку — силос (не більше 100–150 г на дорослого). Зелена трава влітку — основне джерело вітамінів. Соковиті корми вводять поступово, мішаючи з сіном. Овочі — чисті, без гнилі та землі.
⚠ Капусту давати обережно — можлива здуття. Картопля сира — заборонена.
Зерно (ячмінь, овес, пшениця, кукурудза) — краще в подрібненому або гранульованому вигляді. Добова норма для дорослого — 60–100 г. Для підсосних кролематок та молодняку на відгодівлі норму збільшують. Комбікорм має бути свіжим, без цвілі.
Чиста питна вода — цілодобово і в необмеженій кількості. Кролик вагою 5 кг споживає 250–300 мл/добу, лактуюча самка — до 1–1,5 л. Взимку воду підігрівають, щоб не замерзала. Поїлки миють щодня. Дефіцит води призводить до відмови від корму та загибелі молодняку.
Сіль-лизунець у клітці постійно. Крейда або кісткове борошно — 1–2 г/добу на особину. Взимку і в стресових ситуаціях — вітамінні добавки A, D, E. Перехід між раціонами (літній/зимовий) — поступовий, не менше 5–7 днів.
Двічі на добу — ранком і ввечері. Сіно — постійно. Добова потреба в поживних речовинах: 230–260 г сухої речовини, 16–17% протеїну в раціоні лактуючих самок. Кролики не можуть блювати — небезпека накопичення токсинів при неякісному кормі.
Великі породи розвиваються повільніше дрібних. Самки Сірого Велетня досягають статевої зрілості у 5–6 місяців, самці — у 6–7 місяців. Першу случку рекомендують при живій масі самки не менше 3,5–4 кг. Рання случка при недостатній масі знижує продуктивність і погіршує стан тварини.
Самку підсаджують до самця (не навпаки). Оптимальний час — ранок або вечір. Повторна случка через 5–6 годин підвищує запліднюваність. Самці активні і добре йдуть до случки. Після успішної в'язки самець перекидається на бік — ознака завершення.
Тривалість вагітності — 28–31 день (найчастіше 30). Перевірку на сукільність пальпацією проводять на 14–16 день після случки. За 3–5 днів до окролу самку переводять у гніздо-маточник, вона вистилає його пухом. Середній послід — 8 кроленят, максимум до 14.
Новонароджені кроленята важать близько 80 г. Самки Сірого Велетня — турботливі матері: не затоптують потомство, не схильні до канібалізму, добре вигодовують приплід. Молока достатньо навіть для великих послідів. Відлучення молодняку — у 28–45 днів.
При ущільнених окролах — 4–5 окролів на рік. При помірному режимі — 3 окроли. Перша случка після окролу — не раніше ніж через 30–40 днів при звичайному розведенні або через 10–14 днів при ущільненому. Ущільнені окроли потребують посиленого годування самки.
Порода м'ясо-шкуркового напряму. Забійний вихід м'яса — 50–55% від живої маси. М'ясо дієтичне, смакові якості на рівні спеціалізованих м'ясних порід. Проте загальний вихід м'яса дещо поступається породам м'ясного напряму (наприклад, Фландр може важити до 12 кг).
Оптимальний вік для забою — 4–5 місяців, жива маса при цьому становить 3–3,5 кг. Для отримання максимальної маси відгодовують до 5–6 місяців, коли вага досягає 4,5–5 кг. Самців пускають на забій при живій масі 5–6 кг, самок — 4,5–5 кг.
Сірий Велетень поступається масою Фландру та Бельгійському велетню, але перевершує їх за витривалістю та невибагливістю. Порівняно з Новозеландським Білим — повільніший у рості, але витривалішій в умовах відкритого клітинного утримання.
Площа шкурки від дорослої особини — 2000–2500 кв. см. Хутро густе, рівномірне, з щільним підшерстком. За якістю дещо поступається спеціалізованим шкурковим породам (Шиншила, Рекс), але є достатньо якісним для переробки.
Оптимальний час знімання шкурки — осінь-зима, після завершення линьки. Шкурки знімають після досягнення тваринами повної линьки. Ознака готовності — відсутність темних плям на мездрі при підрізанні шкірки.
Найцінніші шкурки — чорного та темно-сірого забарвлення. Шкурки агуті використовують натурально або фарбують. Шиншилове забарвлення Сірого Велетня менш виражене порівняно з породою Шиншила, але має власну цінність.
| Вік | Жива маса | Добовий приріст | Примітка |
|---|---|---|---|
| Новонароджений | 80 г | — | Підсисний період |
| 1 місяць | 500–700 г | ~20 г/добу | Відлучення від самки |
| 2 місяці | 1,3–1,5 кг | ~25–30 г/добу | Переведення на дорослий раціон |
| 3 місяці | 2,0–2,3 кг | ~25 г/добу | Активне зростання |
| 4 місяці | 2,8–3,0 кг | ~22 г/добу | Можливий перший забій |
| 5 місяців | 3,5–4,0 кг | ~20 г/добу | Оптимальний забій |
| 6 місяців | 4,0–4,5 кг | ~15 г/добу | Статева зрілість самок |
| 12 місяців | 5,0–6,0 кг | ~8 г/добу | Перший окрол самок |
Сірий Велетень відрізняється міцним здоров'ям і стійкістю до захворювань, але потребує планової профілактики.
Перше щеплення з 45–60 днів, повторно через 3 місяці, далі — кожні 6 місяців. Летальність при захворюванні — до 100%. Вакцина обов'язкова.
Перше щеплення з 28–30 днів, ревакцинація через 3 місяці, далі — двічі на рік (весна, осінь). Переноситься комахами. Форми: вузликова (летальність 50–70%) та набрякова (летальність до 100%).
Існують препарати проти ВГХК + міксоматоз одночасно (Нобіліс Міксо-РХД та ін.). Спрощують схему вакцинації. Вводяться підшкірно або внутрішньом'язово.
Симптоми: нежить, чхання, утруднене дихання, загальна слабкість. Лікування: антибіотики тетрациклінового ряду. Профілактика: карантин нових тварин, уникнення стресів.
Особливо небезпечний для молодняку до 3 місяців. Симптоми: пронос, здуття, відставання в рості. Лікування: кокцидіостатики (байтрил, сульфадімезин). Профілактика: чистота клітей, якісний корм.
Здуття (тимпанія) або запор — найчастіше через різку зміну раціону, надмір соковитих кормів або дефіцит клітковини. Профілактика: поступова зміна раціону, постійний доступ до сіна.
Порода майже не страждає від пододерматиту завдяки генам безпородних предків. Ризик зростає при утриманні на металевій сітчастій підлозі без підстилки.